Дослідники виявили несподіваний зв'язок між жировими відкладеннями на животі та псоріазом — хронічним запальним захворюванням шкіри.

Раніше вже було показано, що ожиріння є фактором ризику, але вперше доведено: саме жир у ділянці талії та живота має найсильніший вплив.

Псоріаз і ожиріння, які разом уражають десятки мільйонів людей, поділяють один і той самий механізм — хронічне запалення. Жирова тканина виділяє запальні речовини, які змінюють роботу імунної системи та провокують характерні для псоріазу червоні, лускаті висипання.

Команда дерматологів із King’s College London проаналізувала дані понад 330 тисяч людей, серед яких понад 9 тисяч із псоріазом. Вони дослідили 25 різних показників жиру — від простих вимірювань складок шкіри до високоспеціалізованих рентгенівських сканів. Найсильнішим предиктором ризику виявилося співвідношення талії до стегон. Чому саме цей тип жиру настільки впливає на ризик — поки що загадка.

«Наше дослідження показує: важливим є не лише кількість, а й місце, де в організмі відкладається жир. Центральний жир, особливо навколо талії, відіграє ключову роль», — зазначають автори. Це, на їхню думку, має значення і для ранньої ідентифікації пацієнтів із ризиком тяжчого перебігу, і для профілактичних стратегій.

Важливим відкриттям є те, що цей зв’язок зберігається незалежно від генетичної схильності, отже абдомінальний жир виступає самостійним фактором ризику.

Окрім запальних речовин, жирова тканина впливає і на гормони. Клітини жиру надмірно продукують лептин — гормон, що в нормі сигналізує мозку про ситість. Його надлишок не лише руйнує «сигнал зупинки», але й додатково стимулює вироблення запальних цитокінів, що призводить до загострень псоріазу.

Дослідники також відзначають: останні роки швидко зростає інтерес до препаратів GLP-1 та GIP (так званих «інкретинових» гормонів), які регулюють апетит і рівень цукру в крові. Ліки на їхній основі (Ozempic, Wegovy, Zepbound) уже застосовуються при діабеті та ожирінні. Нещодавні невеликі дослідження за участю пацієнтів із псоріазом і діабетом показали: терапія такими засобами може знижувати вираженість симптомів, маркери запалення та покращувати якість життя.

Експерти підкреслюють: сильний зв’язок між ожирінням і псоріазом та перспективні результати від GLP-1-терапії — це сигнал до проведення масштабних клінічних випробувань. «Наше розуміння псоріазу змінюється: фокус лише на шкірі та суглобах уже недостатній, адже хвороба тісно пов’язана з ожирінням і метаболічними процесами», — резюмують автори.